Сумні вірші на тему Почуття кохання

Почуття

***

Хто був батьком його – не важливо,

А мати, лише тільки народила,

Борючись за честь свою відважно,

Зібрала речі і пішла.

Старт виявився невдалим, -

Сліпе, повзало ледь

По звалищах, закутках злачних,

Шукав там собі права.

Жорстоким стало, співчуває

Лише ангелам в раю святому,

Красивих слів не багато знає,

Але як винуватити його за те?!

Такого в житті навчилася!

Гріхам, і тим довелося червоніти,

Навіщо ж нам воно прибилося?

Навіщо любов'ю назвалося?

Як бути з ним? Поруч хай крокує?

Дати дрібниця? Нехай швидше піде?

Штовхнути, коли життя його штовхає?

Або ризикнути – нехай живе.

Або залишити все, як було?

І без кохання майже щастило...

А це почуття до нас поспішало,

Для нас воно своє пекло пройшло.

Улюбленою

***

Як хочеться мені кинути іноді

Сім'ю, друзів, ті блакитні дали,

В які кличе, манить зірка,

І до яких доберуся навряд чи.

Одній тобі хочу дихання дарувати

Народжені і ті, що не зачаті,

Але ніяк не можу переступити

Поріг, сумнівом безжально розп'ятий.

Зрозумієш? Пробачиш? А може, розірвеш

Ту нитку, що нас над прірвою хитає,

Але падаючи та ти ж пропадеш,

Повір, тут вижили і перемогли не буває.

Автор Елені Керра

Нові вірші про жартівливій філософії життя

***

Як розвидниться, я біля вікна

Знову застыну, буду чекати,

Вже втомилася я одна

Стояти, стояти, стояти...

Тебе зустрічаю щодня,

За опозданье не звинувачую,

Сумнівів неспокійних тінь

Жену, жену, жену...

Здасться здалеку, -

Хочу уникнути помилки,

Не розучилася я поки

Прощати, прощати, прощати...

В тебе не вірити не можу,

Не оттолкну. Не подарую

Тебе ні другові, ні ворогові -

Люблю, люблю, люблю.

***

Боюся, мої святі роки

Закінчилися в той самий час,

Коли чарівниця-природа

Мене явила на показ.

Росла без зайвих недоліків,

Забуто це, заросло,

Роздали багато мені порядків,

Давно їх час забрало.

Зараз за що ні згадую,

То засмучуюся, то сміюся,

А решта забуваю –

На цьому з минулим я мирюся.

Про даний ні слова –

Поки не отжито воно,

А майбутнє не готове,

І чи є, чи нема – усе равно.

Автор Елені Керра

***
Не забувай, що життя завжди прекрасна!
Не забувай, що життя всього одна!
І нехай вона превратна і небезпечна,
Але все ж цікава вона!

І тільки від тебе, зрозумій, залежить,
Яку життя ти проживеш, мій друг!
Скажи мені, а чисті твої думки?
Ой, а чого ж ти раптом напружився?

Ти чекаєш добра, так сам же будь добрішим!
Тепла ти хочеш, так даруй тепло!
І будь веселим, щоб жити сміливіше
І стань коханим, щоб пощастило!

***
Випадково люди зовсім не зустрічаються,
Адже просто так призначено долею...
А, значить, це точно виходить,
Що не випадково ми зійшлися з тобою...

Адже треба ж було світу постаратися,
Щоб в певний день, в мірний годину
Змогли в одному місці ми зустрітися
І, щоб доля поєднала нас...

І саме такий подарунок нам дарований,
Давай зберігати його завжди від бід...
Нам найкращий випадок уготований –
Прекрасне життя проїзний квиток...

Сумні вірші про кохання до хлопця і розлуці

Ти мене не клич

***

Ти мене не клич, я вже не повернуся,

Міст зруйнований, дивися, від нього лише руїни,

А за ним через прірву йти я боюся,

Що ж не кликав, коли я перейшла половину?

Ти мене не шукай, всі сліди замело,

Сніг глибокий лежить, по ньому не пробратися,

Не журилися ми, коли тихо мело,

Всі мело, мело, а тепер що ж намагатися.

Не пиши, листоноші сюди не дійдуть,

Твій блакитний конверт буде десь пилом,

Тут дороги не будують і листів не чекають,

Тут всі знають – вже нічого не станеться.

Тут спокій, тиша, тільки плющ трохи шумить,

Навіть час заходить сюди дуже рідко,

Далеко я, але раптом побачиш – тремтить

Лист осінній на старій покрученою гілці, -

Затримайся, не поспішай, може це привіт,

Лист від мене дали долетіло.

Світ залишився, мене тільки в ньому більше немає,

Пробач, що сталось так, я не хотіла.

***

Ти обійняв мене ніжно за плечі,

З посмішкою подивився в мої очі,

Гуляв по парку з нами літній вечір,

Всі «не можу» ламаючи, всі «не можна».

З тобою ми за руки тримаючись присіли

На лавочку скошеної трави,

Дуб нас прикрив, з небес світила ледве

Місяць крізь мереживний полог листя.

Один одному про любов ми там шепотіли,

Без слів, дотиком вологих губ,

На нас дивилися зірки і мовчали,

Зітхав у хвилюванні старий добрий дуб.

Ти мені прощав всі минулі помилки,

Не відчувала більше я провини,

Тонула з радістю в твоїй посмішці...

Як добре, що існують в світі сни.

Автор Елені Керра