У гонитві за гривнею

Image

Знаєте, як зробити маленький капітал? Народна мудрість говорить, що дуже просто: взяти великий і пограти на біржі. І, на жаль, це так. На жаль, часто люди думають тільки про те баришем, який отримають, вклавшись у той чи інший проект. А адже на прикладі МММ нам вже давно довели, що чудес насправді не буває.

Зараз в пресі, так само як і по інших каналах, активно намагаються поширити ідею про те, що вкладати свої гроші в Піфи дуже вигідно. Так, це безумовно так.

Проте, для кого це вигідно? В першу чергу для того, хто ці Піфи створює. Ви ж, по-суті, самі несете їм свої ж гроші.

І якщо одні фонди дійсно будуть ними ефективно управляти, то інші цілком ймовірно можуть ваші гроші успішно "злити" і звалити в Бразилію. Ні в якій мірі я не хочу поселити сумніви в душах тих, кому подобається ідея Піфів.

Я сам такий і дуже скоро частина моїх грошей буде вкладена (а потім ще і ще) в один або кілька Піфів. Тим не менш, до цих пір мені не вдалося знайти поки крім рейтингу прибутковості фондів ще і рейтинг їх стабільності.

Звичайно, можна піти до сусіда Васі, який працює в аналітичному відділі якого-небудь банку і запитати, куди краще вкладати. Однак Васі може поруч і не бути. Що ж робити тоді? Головне тут не впадати в ейфорію при вигляді красивих цифр.

Знайдіть рейтинг Піфів свіжіше (це у ваших інтересах, так що можна і журнал який-небудь купити) і просто уважно подивіться на нього. Б'юся об заклад, що загальна тенденція зрозуміла. Після цього знайдіть ті фонди, які яскраво виражено не слідують загальної тенденції.

В ці фонди я б вкладатися остерігся, так як цілком імовірно, що там не все чисто. До речі, про тих трюках, які фонди використовують для накрутки рейтингу буде одна з наступних статей в Баблоге. Після того, як ви вибрали декілька найбільш цікавих і правдивих на ваш погляд фондів, саме час дізнатися про них більше.

Для початку просто подивіться, який тип фонду. Якщо це облігаційний фонд, то для них характерні відносно низькі рівні прибутковості, але і найменший ризик. Якщо фонд акційний, то ризик найбільший, але і прибутковість у таких фондів, як правило, вище середньої.

У мене правило вибору фонду просте: якщо сума, яку хочеться вкласти у фонд така, що її втрата хоч і змусить мене переживати з цього приводу, однак ні на чому іншому не позначиться, то треба вибирати високо-ризикові фонди, а якщо втрата грошей негативно позначиться на моєму бюджеті, то вибирати треба фонд з найменшими ризиками.

Правда, в останньому випадку взагалі варто задуматися, чи потрібно вкладати гроші у пайові фонди або краще вкласти їх куди-небудь ще (про інші способи зберегти та примножити гроші ми також будемо розповідати в цьому блозі).

Наступним оцінюваним параметром повинен стати строк, протягом якого існує цей фонд. Погодьтеся, що у фонду, який працює вже 10 років може бути кращий план роботи і команда професіоналів, ніж у фонду, організованого пару років тому.

Звичайно, можуть бути і винятки, але тут просто треба, щоб Вася про них розповів, так як по-іншому про них не впізнати. Ну а далі головне пам'ятати, що інвестиції в Піфи це довгостроковий проект і якщо ви плануєте зняти ваші гроші приумноженными через рік, то варто пошукати інший спосіб їх множення.

Наприклад, у фонду через рік може бути прибутковість -10%, а через 3 роки — 800%. І тут, на жаль, не вгадаєш. Однак, у хорошого фонду в довгостроковій перспективі ціна паю в основному зростає.

Наостанок ще один важливий факт, про який багато хто чомусь замовчують: вам не обов'язково купувати рівно 10 паїв. Ви можете купити цілих 7 341 тисячну паю. Адже це не цінний папір, а просто запис у реєстрі пайовиків.

Удачі вам в ризиках та успіхів у справах!

Подужає дорогу йде.

Куди йдуть гроші

Image

Рахувати гроші в чужих кишенях дуже цікаво, але начебто б непристойно. А головне – абсолютно невигідно. Ніякого прибутку від цього не отримаєш, зате посваритися з ким-небудь.

А от рахувати гроші в своїй кишені жахливо нудно, але абсолютно необхідно.

Тільки так можна зрозуміти, куди весь час зникають ці «дивні предмети», які якщо є, то відразу їх і немає.

В тому, що гроші люблять рахунок, нічого нового немає. Наприклад, у ліпшому мені під руку вікової давнини посібнику для домогосподарок про «домашнє рахівництво» розповідається багато і детально. Аж до того, в яку графу потрібно заносити витрати на сплату платні прислузі. І тут же резюмується: «Витрачання грошей без певного рахунку завжди вело і буде вести до сумних результатів». Як у воду дивилися автори посібника.

Минуло майже сто років, а нічого не змінилося. Хто грошей не вважає, у того вони не затримуються. Інша справа, що рахувати гроші в початку двадцять першого століття куди простіше, ніж на початку двадцятого. Не потрібно заводити товсту прибутково-видаткову книгу, не потрібно щомісяця сидіти над нею з рахунками, не потрібно копітко порівнювати записи про витрати за різні місяці.


Все це і ще багато іншого) за вас зробить спеціальна програма. Вам залишається тільки встановити її на свій комп'ютер так не забувати вводити в неї інформацію про всіх витратах. Правда, ось це і є найскладніше. Адже щоб «баланс» відображав реальну дійсність, потрібно заносити в комп'ютер інформацію про будь-якому рух грошей.

З доходами зробити це відносно нескладно. Зрештою джерел доходу у більшості відносно небагато. До того ж з місяця в місяць вони, як правило, залишаються тими ж. Гірше з витратами. Кожен з нас відкриває гаманець по кілька разів в день. Найчастіше це відбувається практично автоматично (наприклад, при оплаті поїздки в громадському транспорті), так що пригадати, куди пішла відносно невелика сума, виходить далеко не завжди.

І тут головне себе змусити. Адже це зовсім не складно – ввечері сісти за комп'ютер і за прихопленим з магазинів чеків, квитків і квитанцій скласти фінансовий звіт за день. Боїтеся, що до вечора встигнете все забути? Не біда – деякі бухгалтерські програми дозволяють не відкладати складання звіту до вечора.

Наприклад, користувачі програми DomEconom можуть вносити дані про витрати відразу після того, як розлучилися з грошима. Достатньо відправити зі свого мобільника звичайну «есемеску», і справу зроблено. Місяць-інший «підзвітної» життя, і ви, нарешті, зможете чітко і ясно відповісти на питання про те, куди йдуть гроші.

Складені програмою графіки покажуть все: скільки ваша сім'я витрачає на абсолютно необхідні речі і скільки на розваги, ніж ви даремно собі відмовляєте і які витрати можна безболісно скоротити. Але пошук дірок у сімейному бюджеті – це аж ніяк не єдиний плюс. Правильно складена розпис доходів і видатків дозволить звести до мінімуму час від часу виникають в будь-якій сім'ї конфлікти.

Адже причиною сварок нерідко бувають саме грошові суперечки. Кожному з подружжя (особливо того, хто заробляє більше) деколи здається, що гроші витрачаються як-то неправильно. Чоловіки впевнені, що їх «половинки» занадто багато витрачають на косметику та модні журнали. Дружини дорікають подружжя у руйнівної пристрасті до дорогого пива і машин-рибалці-футболу. Якщо несправедливі закиди, завдяки домашньої бухгалтерії це відразу стане ясно. Якщо справедливі – теж.

Ще важче деколи доводиться непрацюючим жінкам. Чоловіки в таких сім'ях часто одноосібно розпоряджаються фінансами і виділяють на ведення домашнього господарства стільки, скільки, на їхню думку, для цього необхідно. Біда в тому, що такі «добувачі» далеко не завжди правильно уявляють собі, скільки саме стоять необхідні для повсякденного життя продукти.

Як результат – закиди у марнотратстві, а то й принизлива звірка чеків. Чітка розпис витрат допоможе впоратися з такою підозрілістю. Ну і, нарешті, ведення домашньої бухгалтерії буде корисно всім, хто бере кредити. Життя в кредит зручна, але клопітка.

Потрібно завжди пам'ятати про те, скільки грошей доведеться витратити на виплати за відсотками. Захопитися покупками і витратити зайве – означає нарватися на пені і штрафи. Уникнути цього можна, лише жорстко контролюючи всі витрати. І без домашньої бухгалтерії тут не обійтися.

Якою має бути програма

1. Недорогий

А краще – зовсім безкоштовною. Адже ми ж збираємося економити, а не шукаємо ще одну можливість витратити гроші. А складна, напхана безліччю функцій програма в більшості випадків ні до чого. Все одно половина навіть самих чудових можливостей так і залишиться незатребуваною. Не за станом фінансів великого заводу стежити збираємося, а для ведення домашньої бухгалтерії вони просто не потрібні.

2. Не надто великий

Скачувати з інтернету файл розміром у кілька десятків мегабайт – задоволення вельми сумнівне. Особливо, якщо ви виходите в мережу за допомогою модему. Та й місця на вінчестері завжди не вистачає.

3. Не «ледачою»

Швидкість роботи програми – один з найбільш важливих факторів. Адже записувати в електронний «гросбух» потрібно кожну дрібницю. А це означає, що відкривати його доведеться часто. Якщо завантаження програми кожен раз буде віднімати багато часу, це почне вас дратувати. І врешті-решт змусить все кинути.

4. Зрозумілою

Ніяких кнопок з загадковими значками! Жодного професійного бухгалтерського жаргону. Інтерфейс програми повинен бути доступний і зрозумілий навіть абсолютним профану. Інакше гроші, які витрачають діти, дружина-блондинка або живе з вами теща, «гросбух» ніколи не потраплять.

5. Вміє працювати на всіх

Сімейний бюджет може бути різним. Загальним, коли всі гроші складаються в одну тумбочку і витрачаються спільно. Пайовою, коли в горезвісну «тумбочку» кожен кладе заздалегідь обумовлену суму, а іншими своїми доходами розпоряджається на власний розсуд.

Роздільним, коли загальних грошей в сім'ї може і зовсім не бути. Це означає, що і програма повинна вміти рахувати гроші по-різному – або ведучи розрахунки за кожного члена сім'ї окремо, або по всім у сукупності, розділяючи персональні доходи і витрати, але підраховуючи загальний сімейний баланс.

6. Вміє виділяти дрібниці

Деякі програми працюють тільки з лінійним списком статей. Тобто, якщо у цьому списку є стаття «Продукти харчування», то в ній можна створювати підстаттями – наприклад, «Молочні продукти». Але, погодьтеся, набагато зручніше, коли є можливість зробити точну розбивку, так би мовити, за меню. Адже тоді відразу буде видно, любов до яких смакотою сильніше всього б'є по кишені.

А в статті «Магазини» дуже зручно виділити підрозділи «Ашан», «Рамстор» і т. д. Це, до речі, дозволить порівняти ціни на одні й ті ж товари в різних магазинах. Можна не просто врахувати витрати на покупки, а дізнатися, в якому магазині ми залишаємо більше грошей, а також на що саме витрачаємо більше: зведені калькуляції покажуть, що десь дешевше молочні продукти, а десь-кулінарія.

7. Пильною

Бажано, щоб в програмі була можливість задати обмеження витрат по тій чи іншій статті. Наприклад, так: «У квітні я хочу витратити на покупку пива не більше стількох-то рублів». Коли ліміт витрат по даній статті наблизиться до завершення чи буде вичерпано, програма обов'язково повинна нагадати про це користувачеві. Але при цьому «зайві» витрати нею все одно повинні враховуватися.

8. Здатної до аналізу

Просто фіксувати свої платежі можна і в блокноті. Програма-бухгалтер обов'язково повинен вміти систематизувати зібрану інформацію і в наочній формі представляти господареві результати. Тільки глянувши на графіки і діаграми, навіть найзапекліший марнотрат буде змушений задуматися і зробити для себе якісь висновки.





Яндекс.Метрика