Інтенсивність фізичного навантаження

Одним з важливих моментів, що сприяє фізіологічно обґрунтованого призначенням лікувальних процедур, є правильна побудова інтенсивності фізичного навантаження.

Під останньою розуміється графічне зображення реакції організму на фізичні вправи протягом всієї процедури. Історично склалося так, що уявлення про інтенсивності фізичного навантаження будується на підставі пульсової кривої.

Це явно недостатньо для характеристики дійсної фізіологічної реакції організму на фізичне навантаження, однак усі існуючі керівництва з фізичного виховання і лікувальної фізкультури орієнтуються переважно на фізіологічні криві з урахуванням тільки пульсового критерію.

Дослідження з урахуванням газообміну, пульсу, артеріального тиску, систолічного і хвилинного обсягу крові та інших показників переконали авторів у тому, що найбільш доцільно віднесення максимальної фізичної навантаження до середини процедури.

У цьому випадку енергетичні витрати хворого при заняттях лікувальною фізкультурою найбільш економні, киснева заборгованість більш низька, збудливість серцево-судинної системи більш помірна, ніж при інших видах розподілу фізичного навантаження.

Явища загальної втоми при цьому також значно менше, ніж при віднесенні максимуму навантаження до початку або до кінця процедури. Як наведені вище дослідження, так і досвід спостережень за хворими у процесі застосування лікувальної гімнастики переконують нас у тому, що розподіл фізичного навантаження протягом процедури має виражатися в її максимальному підйомі в середині процедури.

Подібний розподіл інтенсивності фізичного навантаження у процедурі обумовлює і більш позитивну реакцію хворих.

Такий характер реакції хворих на процедуру лікувальної гімнастики з більш вираженою фізичною навантаженням в середині процедури слід, мабуть, пояснити більш раціональним розподілом її, що спричиняє помірні зрушення з боку пристосувальних фізіологічних механізмів організму людини.

Лікувальна гімнастика, процедура лікувальної гімнастики

Методичні основи проведення процедур лікувальної гімнастики

Процедура лікувальної гімнастики є основною формою застосування фізичних вправ з лікувально-профілактичною метою.

У зв'язку з цим важливим фактором правильного методичного проведення процедур лікувальної гімнастики є наступні методичні принципи.

1. Характер застосовуваних вправ, фізіологічне навантаження, дозування, вихідні положення в процедурі лікувальної гімнастики повинні відповідати загальним станом хворого, його віковим особливостям і стану тренованості.

2. У всіх процедурах лікувальної гімнастики передбачається вплив на весь організм.

3. У процедурі має поєднуватися загальне і спеціальне вплив на організм хворого, тому необхідно включати в процедуру вправи як загальнозміцнюючі, так і спеціальні.

4. При складанні процедури лікувальної гімнастики слід дотримувати принцип поступовості і послідовності підвищення і зниження фізичного навантаження, витримуючи фізіологічну криву навантаження.

5. При підборі вправ необхідно керуватися принципом чергування м'язових груп, що втягуються в роботу, «розсіюючи» навантаження по всій скелетній мускулатурі.

6. В процедуру лікувальної гімнастики включаються дихальні вправи як спеціальні при ураженні дихальної системи, а також з метою виховання правильного дихання і зниження фізіологічного навантаження.

7. При проведенні процедури лікувальної гімнастики слід приділяти увагу позитивним емоціям, сприяє встановленню і закріпленню умовно рефлекторних зв'язків.

8. Обсяг методичного матеріалу в процедурі лікувальної гімнастики повинен відповідати режиму рухів хворого.

Індивідуальний і самостійний метод занять лікувальною фізкультурою

Індивідуальний метод і самостійний метод занять лікувальною фізкультурою.

Крім групового методу проведення процедур, прийнятих в стаціонарних та поліклінічних умовах, лікувальної фізкультури використовуються індивідуальний метод і самостійний метод.

Самостійний метод застосовується у випадках, коли хворому важко регулярно відвідувати лікувальний заклад або коли він закінчив лікарняне лікування і виписаний для доліковування на дому.

У таких випадках хворий, займаючись самостійним методом лікувальної гімнастики вдома, періодично є до лікаря для повторного огляду та отримання вказівок до подальших занять.

Відпуск процедур у лікувальних закладах недоцільно будувати за типом рецептів фізичної культури.

При самостійному методі слід дати хворому конкретні вказівки, які фізичні вправи і як виконувати, скільки разів на день і т. д.

Потрібно також дати вказівку, як по можливості користуватися сонячними та повітряними ваннами, обтиранням водою, дати вказівки про режим.

Наведемо форму призначень фізичних вправ хворим при самостійному методі.

У наведених призначення хворому даються необхідні прості і доступні вправи: кількість їх не повинно бути більше 5 - 10.

Необхідно пам'ятати, що самостійний метод вимагає полегшення умов застосування фізичних вправ для виконання їх хворим в домашній обстановці.

Такий рецептурою і слід задовольняти прохання хворих, які бажають наприкінці лікувального курсу мати точні вказівки лікаря про використання самостійного методу лікувальної гімнастики вдома.

При видачі хворому готового, надрукованого комплексу вправ самостійного методу лікувальної гімнастики слід відзначити ті з них, які рекомендуються.

Лікувальний курс, груповий метод

Схема періодів лікувального курсу.

Застосування лікувальної фізкультури протягом лікувального курсу не має стабільного характеру.

Поступово загальний стан хворого змінюється, гострота процесу проходить, усуваються або зменшуються больові прояви, змінюється протягом морфологічних процесів, відновлюються функції окремих систем і кореляції їх, порушені в результаті захворювання або травми.

У зв'язку з цими змінами можна відзначити, хоч і схематично, певну етапність в лікуванні хворого.

Методика застосування засобів лікувальної фізкультури видозмінюється в різні періоди лікувального курсу.

Груповий метод проведення процедур лікувального курсу найбільш поширений.

Основним критерієм для призначення на групові заняття є функціональний стан хворого і міра його пристосовності до фізичного навантаження.

При груповому методі з методичної точки зору підбір хворих в групи необхідно проводити з орієнтуванням на однорідність захворювання.

На тлі однорідного складу групи зручніше відображати у змісті процедури ті особливості приватної методики, які характерні для неї при тому чи іншому хворобливому стані.

Тому при найменуванні груп виходять з нозологічних форм захворювань, а принцип їх комплектування і метод проведення процедур ґрунтується на функціональному стані хворих.

В одну групу можуть призначатися хворі з різними захворюваннями, якщо до них можна застосувати приблизно однакову загальну фізичну навантаження.

Але груповий метод не повинен виключати індивідуального спостереження за хворими в процесі процедури.

Це здійснюється комплектуванням невеликих груп і строгістю методичного підходу до проведення процедури як за рахунок скорочення групової процедури і більш раннього припинення її в окремих хворих, так і шляхом усунення їх від більш складних і важких фізичних вправ.

При груповому методі не виключається можливість при різноманітності складу групи розбити її на дві підгрупи, щоб використовувати різні рухи відповідно їх спеціальним призначенням.