Принципи побудови приватної методики лікувальної фізкультури

В основі побудови приватних методик лікувальної фізкультури лежать положення принципового значення:

1. Обов'язковий облік патогенетичної та клінічної характеристики захворювання, віку та стану тренованості хворого.

Патогенетична сутність розвитку захворювання розкриває ті фізіологічні і патологічні механізми, які приймають участь в розвитку хвороби.

Ці дані, доповнені клінічною характеристикою захворювання, дозволяють найбільш обґрунтовано підбирати і застосовувати ті фізичні вправи, які втягують в реакцію переважно ті системи та фізіологічні механізми, які залучені в розвиток захворювання.

Крім обліку патогенетичних і клінічних особливостей, слід брати до уваги вік хворого, так як різниця у віці (дитячий організм, дорослий, літня) позначається на реактивності та функціональної пристосовності організму до фізичних навантажень.

Крім того, необхідно підкреслити ступінь тренованості хворого, визначити місце, характер, тривалість і інтенсивність як трудової діяльності, так і занять фізичними вправами.

В результаті оцінки клінічної картини захворювання з урахуванням функціональних порушень, віку та ступеня пристосованості хворого до фізичних навантажень можна побудувати більш адекватну приватну методику у відповідності з комплексом застосованих терапевтичних засобів.

2. Принциповою основою правильної побудови приватної методики є визначення терапевтичних завдань стосовно кожного хворого чи групи хворих, до яких застосовується однакова фізичне навантаження в процедурах лікувальної гімнастики.

Ці терапевтичні завдання випливають з клінічної оцінки хворого з урахуванням всіх своеобразий захворювання: розвитку, перебігу та наявності ускладнень.

При визначенні терапевтичних завдань необхідно передбачати як загальнооздоровчі впливу, так і відновлення функції уражених систем, а також виявити питоме значення лікувальної фізкультури як методу профілактичної терапії. Останнє може відбитися на термінах призначення й методиці застосування лікувальної фізкультури.

3. При побудові приватної методики лікувальної фізкультури в її завдання входить виділення (систематизація) спеціальних вправ, що чинять безпосередній вплив на відновлення функцій, порушених болючим процесом або травмою.

4. Методика процедур лікувальної фізкультури обумовлюється як особливістю захворювань або травми та характером порушення або випадіння функції ураженої системи, так і загальним станом організму.

У зв'язку з цим при побудові приватної методики необхідно, щоб спеціальні види фізичних вправ раціонально поєднувалися з загальнозміцнюючими вправами, і цим забезпечувалася як загальна, так і спеціальна тренування.

Особливість приватної методики передбачає почергове застосування гімнастичних і дихальних вправ, використання відповідного темпу рухів, поступове збільшення їх амплітуди, ускладнення координації і розподіл навантаження послідовно на різні м'язові групи.

Цим досягається сувора поступовість у залученні в активне функціонування різних фізіологічних механізмів, що регулюють артеріальний і венозний кровообіг, тренування допоміжних факторів кровообігу і зміцнення серцевого м'яза.

В отоларингологічній клініці при ураженнях VIII пари черепних нервів (хвороба Меньєра та ін) застосування лікувальної фізкультури в домінуючому числі випадків дає хороший результат.

Тут терапевтичний результат досягається не застосуванням фізичних вправ взагалі, а поєднанням оздоровчих впливів методу лікувальної фізкультури зі спеціальним тренуванням вестибулярного апарату.

Заняття фізичними вправами

Лікувальна фізкультура, методична характеристика процедур якої наводиться нижче, використовують три методу проведення занять фізичними вправами:

1. гімнастичний метод,

2. спортивно-прикладний метод

3. ігровий метод.

Гімнастичний метод занять фізичними вправами є основним. Найбільш характерний для нього аналітичний спосіб виконання фізичних вправ. Останні зазвичай представляють абстрактні рухи, які не мають безпосереднього прикладного значення.

Перевага гімнастичного методу занять фізичними вправами перед іншими полягає в можливості розчленування вправи на елементи і поступового підсумовування досліджуваних елементів, необхідних для розвитку рухових навичок у хворого.

Можливість вибірково впливати на окремі м'язові групи, легко дозувати навантаження, а так само тренувати різні функції, порушені болючим процесом, позитивно характеризує цей метод.

Крім того, гімнастичний метод зручний в умовах як обладнаного, так і обладнаного кабінету, в палаті біля ліжка хворого в домашній обстановці. У зв'язку з викладеним гімнастичний метод в практиці лікувальної фізкультури знаходить найбільш широке застосування.

Спортивно-прикладний метод занять фізичними вправами

Спортивно-прикладний метод успішно доповнює гімнастичний. Для нього характерні елементи синтезу і змагання. «Змагання є шлях до фізичного і всякому іншому вдосконалення.

Без аналізу власних сил і порівняння їх з силами інших суперників не може бути досягнуто це удосконалення. Боротьба лежить в основі всякого змагання, але не всі її методи і засоби однаково прийнятні.

У спорті явна боротьба, досягнення помітні, результати іноді настільки гарні, що розумний спорт доводиться визнати дорогим засобом фізичної культури».

Додаткові методи занять фізичними вправами у процедурах

У лікувальній фізкультурі спорт використовується в рамках дозованих навантажень.

Окремі види спортивних вправ, пересування на лижах, катання на ковзанах, заняття веслуванням, плаванням та ін., з успіхом використовуються в лікувально-профілактичних закладах (санаторіях), а також при здійсненні індивідуальних призначень з оздоровчими цілями і завданнями розвитку прикладних навичок.

Обережне і дозоване застосування деяких фізичних вправ, що здійснюються у сприятливих умовах зовнішнього середовища, є вірний шлях до поліпшення здоров'я, але їх застосування повинно здійснюватися дозовано і під контролем лікаря.

Таким чином, спортивно-прикладної метод занять фізичними вправами передбачає використання різних спортивних вправ, здійснюваних в рамках не спортивних змагань, а дозованого застосування їх до різних хворим з лікувально-профілактичними цілями.

Ігровий метод занять

Ігровий метод занять фізичними вправами є додатковим процедури лікувальної гімнастики. Гра (рухома або спортивна) розглядається як фізичні вправи з більшою або меншою навантаженням, які активують діяльність всього організму.

Ігри також сприяють розвитку прикладних навичок. Радісні та позитивні емоції, що виникають в процесі гри, збуджують функціональну активність організму і створюють сприятливі умови для відпочинку нервової системи від професійної діяльності. Характерною рисою ігрового методу є синтез різних вправ.

При ігровому методі занять фізичними вправами активно залучається вся особистість хворої людини, і його участь у процесі гри обумовлюється не тільки станом здоров'я, але і типологічними рисами прояви вищої нервової діяльності.

При фізичних вправах, які застосовуються в іграх, залучаються самі різноманітні функції організму хворого, і ці вправи важче піддаються дозуванні.

Але вносячи в процедуру лікувальної фізкультури радісні, позитивні емоції, ігровий метод занять фізичними вправами завжди доцільно застосовувати при чіткому погодженні з медичними показаннями.

Найбільш важливе практичне значення ігровий метод занять фізичними вправами має при застосуванні лікувальної фізкультури дітей, а також при використанні її у лікувально-профілактичних закладах типу санаторію.

Використання принципів тренування, загальна і спеціальна тренування

При побудові приватної методики необхідно, щоб спеціальні види фізичних вправ раціонально поєднувалися з загальнозміцнюючими вправами, і цим забезпечувалася загальна і спеціальна тренування.

Використовуючи принцип тренування, ми раціонально зміцнюємо весь організм хворого і систематичним підбором дозованих рухів покращуємо і вдосконалюємо кореляцію різних фізіологічних механізмів.

Принцип тренування сприяє виникненню різноманітних умовних рефлексів, збагачуючи моторну функцію хворих.

Але, крім загальної тренування, лікувальна фізкультура має і спеціальним тренуванням, яка визначається завданнями і особливостями приватної методики. У багатьох хворих застосування однієї загальної тренування недостатньо.

Загальна тренування може служити лише фоном для підбору і застосування спеціальних фізичних вправ з лікувальною метою в залежності від особливостей захворювання та стану хворого в даний період.

Так, наприклад, при захворюваннях серцево-судинної системи необхідно поступово зміцнювати весь організм хворого, незалежно від ступеня недостатності кровообігу. Але цього мало.

Необхідно приватну методику лікувальної фізкультури здійснювати у відповідності з завданнями патогенетичного лікування, використовуючи принципи тренування.

Тому приватна методика застосування фізичних вправ буде спрямована на виправлення та покращення функції основних систем, які приймають участь у розвитку недостатності кровообігу.

Особлива увага звертається на поліпшення процесів гемодинаміки, боротьбу з застійними проявами і поліпшення функції допоміжних факторів кровообігу.

Принцип щадіння ослабленого серця хворого обумовлює спрямованість методики на розвиток екстракардіальних факторів кровообігу (ритмічні скорочення обмежених м'язових груп, руху в суглобах, дихальні екскурсії грудної клітки і діафрагми, періодичне коливання внутрішньочеревного тиску та ін).

У відповідності з цим слід підбирати і фізичні вправи, поступово утягують в активну діяльність організм хворого, і широко використовувати дихальні вправи.