Активні вправи, вправи на розслаблення

Вправи активні займають провідне значення в лікувальній фізкультурі. Активними вправами слід називати всі вправи, за винятком пасивних. Якщо навіть якась невелика частина руху у вправі виконується активно, а решта з сторонньою допомогою, дані вправи слід розглядати як активні.

У зв'язку з тим, що активність виконання вправи впливає на величину навантаження, прийнято активні вправи підрозділяти на:

а) активні вільні;

б) активні з допомогою;

в) активні з зусиллям,

г) на розслаблення м'язових груп.

Активні вільні вправи складають основну групу вправ, що застосовуються в лікувальній фізкультурі. Вони повністю виконуються хворим самостійно (без предметів, з предметами, на снарядах).

При цьому ці вправи виконуються вільно (без вираженого силового компонента). Їх характерна риса - свобода виконання і динамічність - посилює у хворих циркуляцію крово - і лімфообігу, сприяючи усуненню застійних явищ і створюючи при цьому помірну навантаження на організм хворого.

Застосування активних вправ

Вправи активні з допомогою є по суті полегшеним видом вправ для ураженої кінцівки. Вони виконуються з допомогою здорової руки або ноги самого хворого або методиста.

Застосовуються вони у всіх випадках, коли знижена м'язова сила і обмежені рухи в суглобах ураженої кінцівки.

Вправи активні з зусиллям характеризуються більш високим ступенем напруження нервово-м'язової системи. Вони більш важкі, створюють відносно велике фізичне навантаження на організм хворого.

Вправи на розслаблення окремих м'язових груп являють собою різновид активних вправ.

Уміння активно розслабляти м'язи - щодо більш важкий процес, ніж напруга їх, так як в житті він меншою мірою піддається розвитку.

Для розвитку навички до розслаблення м'язів і застосовується даний вид активного розслаблення. Застосування цих вправ необхідно у всіх випадках, коли є патологічне підвищення м'язового або судинного тонусу і коли потрібно створити умови для повноцінного відпочинку працюючій групі м'язів.

М'язовий тонус, без наявності якого неможливо здійснення довільних рухів, в організмі людини забезпечується узгодженої функцією спинного, довгастого, середнього мозку та мозкового стовбура, що перебувають під впливом кори головного мозку.

В основі цього лежить особлива властивість кори мозкових півкуль, назване В. П. Павловим пластичністю. Тому в процесі виконання фізичних вправ можна свідомо й активно впливати не тільки на розвиток рухів, але і на зниження м'язового тонусу і скутості рухів.

Застосовувати вправи на розслаблення м'язових груп доцільно після вправ, пов'язаних з посиленням і напругою окремих м'язових груп. Дані вправи можуть застосовуватися в різних вихідних положеннях: лежачи, сидячи і стоячи.

Так, положення лежачи переважно використовується для розслаблення м'язів рук; в положенні сидячи застосовуються вправи на розслаблення м'язів рук і ніг, а в положенні стоячи - також і м'язів корпусу.

У положенні стоячи розслаблення м'язів рук здійснюється при похилому положенні корпуса, а м'язів ніг (по черзі) - за підтримки руками за рейку гімнастичної стінки, спинку ліжка і пр.

Пасивні вправи і пасивні рухи

Пасивні вправи і пасивні рухи характеризуються відносно пасивним станом хворого, коли рух виконується за рахунок зусилля методиста або медичної сестри, а в окремих випадках і самого хворого.

Пасивні вправи і рухи характеризуються відносно більш слабким фізіологічною дією на організм хворого, ніж активно виконуються вправи.

Застосування пасивних вправ і пасивних рухів

Цей вид вправ все ж сприяє посилення нервово-м'язових зв'язків і розвитку рухів у суглобах. Пасивні вправи застосовуються також з метою зниження м'язового напруги, тобто на розслаблення м'язових груп.

Деякі пасивні вправи (руки, ноги) можуть здійснюватися і самим хворим: крім того, вони застосовуються на апаратах механотерапії (типу Цандера) і в поєднанні з прийомами масажу.

Широке використання в лікувальній фізкультурі активних фізичних вправ не виключає застосування пасивних рухів, які розглядаються як додатковий вплив.

Пасивні вправи і рухи показано застосовувати з метою посилення впливу на периартикулярный апарат суглобів, викликаючи крайні положення згинання або розгинання за допомогою сторонньої сили. Вони використовуються також при підгострих поліартритах різного походження.

Вправи показано застосовувати в тих випадках, коли стан хворого характеризується підвищеним тонусом нервово-м'язового апарату (геміпарези, гіпертонічна хвороба та ін), а також коли відсутні активні рухи.

Унарушениях рухової функції, розвинулися на грунті травм нервової системи і опорно-рухового апарату. Пасивні рухи необхідно застосовувати у вихідних положеннях лежачи або сидячи.

У положенні лежачи використовується пасивна гімнастика переважно суглобів нижніх кінцівок. Для суглобів верхніх кінцівок і хребта пасивні рухи зручніше застосовувати в положенні сидячи.

Положення стоячи при пасивних рухах використовувати не рекомендується.

Здійснення вправ і рухів

При здійсненні пасивних рухів однією рукою методист фіксує проксимальний кінець суглоба, в той час як інший рукою в спокійному темпі і ритмічно виробляє рух дистальної частини кінцівки, поступово збільшуючи її амплітуду.

На початку процедури, а також курсу лікування застосовують руху по прямих напрямах, а потім по полукруговым і круговим в залежності від форми суглоба, причому напрямок рухів слід міняти.

Обов'язковою умовою для здійснення рухів є можливе повне розслаблення м'язів упражняемой кінцівки.

Пасивні рухи застосовують у чергуванні з активними вправами.

Засоби лікувальної фізкультури, фізичні вправи

Загальна систематизація засобів лікувальної фізкультури

Фізичні вправи складають по суті основна ланка методу лікувальної фізкультури, за допомогою якого здійснюється терапевтичний вплив на хворого.

Фізичних вправ дуже багато, і вони різноманітні за видами та дії їх на організм. У зв'язку з цим зростає необхідність їх диференційованого і правильного методичного використання в практиці лікувальної фізкультури.

Тому дуже важливо систематизувати різноманітні види фізичних вправ з метою найбільш зручного їх використання у практичній роботі.

B основу систематизації фізичних вправ можуть бути покладені різні принципи: педагогічний, методичний, фізіологічний та ін.

У лікувальній фізкультурі фізичні вправи застосовуються у цілях надання на хворого лікувального ефекту, в основі якого зазвичай лежать допустимі фізіологічні реакції різних систем організму.

У зв'язку з цим найбільш важливим принципом систематизації фізичних вправ для лікувальної фізкультури є фізіологічний принцип, на основі якого і будується нижче систематизація фізичних вправ.

Фізичні вправи для м'язів шиї включають вільні рухи головою в різних напрямках (згинання, розгинання, бічні нахили, повороти, кружляння).

Крім того, використовуються вправи з опором, для включення дозованого силового компонента з тим, щоб виявити більш виражене напруження м'язів шиї.

Цей вид вправи зазвичай застосовується у вихідних положеннях стоячи і сидячи з метою зміцнення м'язів шиї і розвитку або збереження рухливості в шийному відділі хребта.

Фізичні вправи для м'язів корпусу об'єднують різні рухи корпусу, що виконуються активно і пасивно у різних вихідних положеннях (стоячи, сидячи, лежачи).

Рухи корпуса здійснюються в передньозадній площині (згинання і розгинання), бічний (бічні нахили), горизонтальної (обертання, повороти) і комбіновані (кружляння корпусу та ін).

Цей вид вправ включає в роботу великі м'язові групи і тому створює виражену, а часом і велике фізичне навантаження на організм хворого, що слід брати до уваги при дозуванні навантаження в процедурах лікувальної фізкультури.

Фізичні вправи для черевного преса

Фізичні вправи для черевного преса і м'язів тазового дна сприяють зміцненню м'язів, що оточують черевну порожнину з усіх сторін. Сюди слід віднести різні рухи корпуса в різних напрямках (стоячи, сидячи), а також перехід з положення лежачи в положення сидячи різними способами.

Велике практичне значення мають вправи для зміцнення м'язів черевного преса, що виконуються в положенні лежачи з здійсненням руху ніг (по черзі, разом).

Фізичні вправи для м'язів тазового дна включають різні рухи стегон з великою амплітудою, при цьому приведення стегон слід здійснювати з більшою ступенем активності. З метою зміцнення м'язів тазового дна використовується також активне скорочення сфінктера прямої кишки, що викликає одночасно і скорочення м'язів промежини.

Фізичні вправи для м'язів ніг є вправами, характерними для великих м'язових груп. Проте їх застосування може викликати і легку (згинання ноги в положенні лежачи) і велику (присідання, випади і ін) фізичні навантаження.

В практиці широко використовуються ходьба, як проста, так і ускладнена, а також біг і стрибки. Для зміцнення ніг застосовуються вправи з подоланням ваги тіла, а також на розвиток опорної функції. Ці види вправи можуть здійснюватися лежачи, сидячи і стоячи, активно і пасивно.

Розподіл вправ за ознакою активності має в лікувальній фізкультурі важливе практичне значення, так як від ступеня активності виконання вправи залежить і величина фізичного навантаження.

Крім того, активність участі (хворого у виконанні вправ доводиться дозувати і методично направляти в залежності від його загального стану, так і характеру застосовуваного вправи.