Існують три основних методи проведення ранкової гімнастики:
а) роздільний
б) поточний
в) змішаний.
У лікувальній фізкультурі найширше використовується роздільний метод проведення ранкової гімнастики, коли вправи виконуються окремо одне від іншого.
Паузи між ними заповнюються поясненнями або показом вправ. Цей метод проведення ранкової гімнастики більш легкий і тому його необхідно застосовувати у більш слабких хворих, а також в першу половину лікувального курсу.
При потоковому методі проведення ранкової гімнастики фізичне навантаження значно зростає, так як вправи безперервно слідують одне за іншим, уявляючи як одне комбіноване вправу.
Цей метод доступний для більш міцних і фізично підготовлених (тренованих) хворих; його застосування слід допускати лише у другій половині лікувального курсу. У лікувальній фізкультурі потоковий метод застосовується рідко.
Змішаний метод проведення ранкової гімнастики являє собою поєднання перших двох; частина вправ проводиться роздільно, а частина - потоковим методом.
Загальна тривалість проведення ранкової гімнастики 5 - 20 хвилин.
Форми лікувальної фізкультури
Основними формами лікувальної фізкультури є: ранкова гігієнічна гімнастика, процедури лікувальної гімнастики, теренкур, ігровий урок, прогулянки, екскурсії і ближній туризм, різні види спортивних вправ і фізкультурні масові виступи.
У лікувальній фізкультурі використовуються різні форми лікувальної фізкультури та її проведення.
При оцінці фізичних вправ не слід обмежуватися лише наведеними вище методичними вказівками.
Необхідно також враховувати, що систематичним застосуванням фізичних вправ лікувальної фізкультури здійснюється не тільки лікувальне, але і лікувально-виховний процес.
Це обумовлено тим, що в лікувальній фізкультурі застосовують різні види фізичних вправ, своєрідність яких залежить від обстановки і пори року, коли вони застосовуються (зимові та літні види фізичних вправ).
Крім особливостей самих засобів лікувальної фізкультури, різноманітність форми застосування лікувальної фізкультури визначається завданнями терапевтичної допомоги хворому та можливостями застосування тих або інших фізичних вправ.
Ці можливості будуть різними в умовах лікарень і поліклінік і особливо відрізнятися своїм багатством і різноманітністю в умовах санаторіїв, розташованих як на курортах, так і в поза курортною обстановки.
Основними формами лікувальної фізкультури є:
ранкова гігієнічна гімнастика,
процедури лікувальної гімнастики,
теренкур,
ігровий урок,
прогулянки,
екскурсії і ближній туризм,
різні види спортивних вправ,
фізкультурні масові виступи.
Ступінь фізіологічної реакції організму
Ступінь фізіологічної реакції організму, без урахування тренованості і стану хворого, залежить не тільки від виду вправи, але і від характеру його виконання.
У зв'язку з цим важливе значення мають такі моменти.
1. Вихідне положення, завдяки якому при одному і тому ж вправі можна втягувати в роботу різні м'язові групи або посилювати навантаження на одні і ті ж м'язові групи і тим самим змінювати фізіологічну навантаження.
2. Кількість м'язових груп, що беруть участь у виконанні даної вправи (дрібні, середні, великі), що також впливає на прояв загальної та місцевої фізіологічної реакції організму.
3. Локалізацію навантаження при застосуванні фізичних вправ, що практично пов'язано з правильним розподілом навантаження на різні м'язові групи.
Оцінка вправ за ознакою локалізації дії дозволяє залежно від терапевтичних завдань в одних випадках (наприклад, контрактура) посилювати навантаження на уражену систему, в інших (наприклад, підгострий артрит) - здійснювати принцип щадіння.
4. Ступінь силового напруги, зі зміною якого змінюється й інтенсивність фізіологічної реакції організму при виконанні одного і того ж вправи.
5. Координацію рухів, бо чим складніше вправу, тим більшу участь приймає його виконання нервова система, тим виражене фізіологічний вплив даної вправи.
6. Точність, ритмічність і амплітуду виконуваних рухів, які також впливають на характер фізіологічної реакції організму хворого при виконанні фізичних вправ.
7. Кількість повторень і тривалість виконання вправ за часом, які відображаються на посиленні або ослабленні навантаження.
8. Фізіологічна реакція організму залежить від наявності емоційності при здійсненні фізичних вправ. Так як відомо, що різні вправи, емоційні за змістом і з цікавістю виконуються хворими, ними легше переносяться.
9. Використання предметів і снарядів, з допомогою яких навантаження видозмінюється як з метою полегшення виконання вправ, так і ускладнення.
Особливості приватної методики лікувальної фізкультури
Особливості приватної методики лікувальної фізкультури
Звичайно, форма захворювання має важливе значення для особливостей приватної методики, але вона не вирішує питання про величину фізичного навантаження процедури лікувальної гімнастики.
Визначення цієї величини навантаження і її характеру можливе лише при всебічному врахуванні клінічної картини з виявленням функціонального статусу та анамнестичних даних.
1. Враховувати завдання загальної і приватної методики лікувальної фізкультури, безпосередньо випливають із завдань загальної терапії, обумовленої клінічними спостереженнями.
Будь-яка процедура лікувальної фізкультури надає на хворого та загальнооздоровча вплив і спеціально впливає на відновлення функції ураженої системи.
Для правильної реалізації цих завдань необхідно, щоб принципи побудови як загальної, так і приватної методики лікувальної фізкультури відповідали терапевтичним цілям.
2. Враховувати фізіологічну характеристику застосовуваних засобів лікувальної фізкультури, показаних для даного хворого і методичні особливості проведення фізичних вправ.
Вплив того чи іншого вправи на хворий орган чи систему органів може бути змінено як у бік зменшення, так і у бік збільшення.
Методика лікувальної фізкультури, терапевтичний ефект
Основи методики лікувальної фізкультури
Досягнення терапевтичного ефекту
У лікувальній фізкультурі терапевтичний ефект досягається в основному за рахунок правильного, регулярного і тривалого впливу фізичних вправ на хворих.
Фізичні вправи є далеко не байдужим фактором для хворої людини, і неправильне їх використання може викликати негативну реакцію.
У зв'язку з цим застосування фізичних вправ до хворим з метою отримання найкращого терапевтичного ефекту визначається двома основними положеннями принципового значення:
1) станом хворого (клініко-патогенетичної особливістю захворювання, віком, тренованістю та ін);
2) правильним підбором, методикою і дозуванням застосовуваних засобів лікувальної фізкультури.
Для забезпечення цих основних принципів при побудові методики лікувальної фізкультури необхідно наступне.
Враховувати клінічну картину захворювання з його патогенетичними особливостями. При загальній оцінці стану хворого і ураженої системи повинна бути виявлена реактивність організму на фізичне навантаження, іншими словами - визначена пристосованість хворого до даного подразника.
При оцінці стану хворого необхідно враховувати як комплекс функціональних відхилень, так ступінь і глибину морфологічних порушень в органах і тканинах.
Слід враховувати вікові і статеві особливості, стан фізичного розвитку і моторних навичок, вміння правильно дихати, що часто недоучитывается при лікарських оглядах.
Потрібно брати до уваги, що загальний стан організму залежить не тільки від характеру захворювання та глибини ураження тієї чи іншої системи, але і від пристосованості організму хворого до фізичних навантажень, яка виробляється під впливом тренуючої дії на нього різних факторів в умовах його соціального життя (побут, професія та ін).
Тому в загальній оцінці хворого при призначенні лікувальної фізкультури для отримання найкращого терапевтичного ефекту необхідно враховувати і його «фізкультурний» анамнез.
